Багато хто знає казку про богатиря Микиту Кожем'яку, який хитрістю запряг Змія у плуг. З цією казкою здавна ототожнювалися Змієві вали, побудовані в незапам'ятні часи за півсотні кілометрів на південь від Києва. Хто їх збудував – тепер невідомо, але київські князі збагнули, що ці вали знадобляться і їм. У рік Хрещення Русі на стародавніх валах заклали три фортеці - Васильєв (Васильків), Тумаш (нині Безрадичі) та Треполь (нині Трипілля). До речі, нинішній варіант назви міста Васильків з'явився у 1157 році, коли Васильєвом заволодів Василько Юрійович, син Юрія Долгорукого.
1008 року тут народився Феодосій, один із засновників Києво-Печерської Лаври. В 1586 місто отримало Магдебурзьке право, а в 1796 - повіт у Київській губернії. Прогуляємося нашим давнім містом! Спочатку пройдемося від центрального ринку Володимирською вулицею. За великим елеватором дореволюційної споруди вулиця Романтична веде до колишньої Нової синагоги (1905). У містечку було 4 синагоги, ця - найпізніша і найкрасивіша. Цікаво інше – коли у 1940 році до елеватора провели залізничну гілку від магістралі Київ-Одеса, синагогу переробили на вокзал Васильків-2. Але з пасажирським рухом не склалося, і синагога-вокзал перетворилася на житловий будинок.
Повертаємось на Володимирську вулицю і йдемо у бік центру, до перехрестя із Соборною. У сквері бачимо пам'ятник Тарасу Шевченку, причому не типовий - Кобзар тут молодий і сумно-натхненний. Далі собор Антонія та Феодосія Печерських прямо під Зміївим валом. Практично з іншого боку по вул. Гоголя є Стара синагога (1812), за часів Союзу «перепрофільована» на школу.
Загалом від забудови повітового Василькова залишилося небагато - місто було сильно зруйноване війною. Остання пара будиночків вже на майдані з пам'ятником Декабристам (1976). Здавалося б, до чого вони тут? Але саме під Васильковом розпочалося знамените повстання Чернігівського полку, підготовлене Південним товариством декабристів. Червона будівля на задньому плані ні що інше, як колишній штаб Чернігівського полку (1817). Поруч із ним і меморіал Другої Світової.
Тут ми трохи пройдемося вулицею Покровською до Володимирської церкви. І нагору - ухил все-таки дуже потужний, це берег річки Стугни, посилений валом на самому верху. Вдалині можна побачити бані Антоніо-Феодосіївського собору - до нього ми дістанемося Соборною вулицею. Побудований у 1755–58 цей собор – зразок українського бароко.
Трохи нижче за собором - зарослий пустир, де колись знаходився дитинець. А трохи далі – ось він, Зміїв вал. І, забираючись на його гребінець, розумієш - тут справді високо. Внизу виділяється Микільська церква (1792).
Вид у бік Дикого поля. Центр міста весь в улоговині, а пагорби – інша сторона долини річки Стугни. Рослинність же на місці давньоруського городища приховує собою історичний центр.
Далі йдемо вулицею Шевченка паралельно валу. Дуже незвичайна будівля школи мистецтв – ще одна колишня синагога.
І нарешті серед багатоповерхових кварталів – вказівник на джерело Феодосія Печерського. Нині на ньому стоїть каплиця, що збудована у 1832 році. Вода з джерела смачна та прохолодна.
Насамкінець підходимо до Микільської церкви. У дворі ще одна надколодязна каплиця, побудована до 1000-річчя Василькова у 1988 році.
Помітно, що зараз місто активно розвивається – будуються нові сучасні будинки, об'єкти інфраструктури, реконструюються та відновлюються старі. А які тут красиві місця – ліс, річка, озера, пагорби! Васильків стає все привабливішим і для бізнесу, і для життя.
Закінчимо нашу подорож сьогодні на Масиві. На відстані 1,8 км. від центру Василькова на вул. Сонячний, 3 знаходиться наш ЖК «Сонячний». Чекаємо Вас в гості!
